Зміст
Промисловий безвіз спростить експорт української продукції до Євросоюзу, але чекати на нього доведеться ще довго.
Віце-прем’єр-міністр з питань європейської та євроатлантичної інтеграції Ольга Стефанишина розповіла в інтерв’ю “Інтерфакс-Україна” про перспективу здобуття Україною промислового безвізу з Євросоюзом. Вона вважає, що у 2022 р. цей режим навряд чи запрацює.
За словами чиновниці, місії, які оцінюють готовність України до укладення угоди, завершать свою роботу влітку і після цього уряд зможе ініціювати офіційні переговори. Отже, у кращому разі вони можуть розпочатися цього року.
“Вони можуть бути дуже швидкими, якщо вдасться збудувати політичний консенсус у Єврокомісії щодо цієї угоди”, – наголосила Ольга Стефанишина.
Промисловий безвіз – це спрощена назва режиму за Угодою про оцінку відповідності та прийнятності промислової продукції (Agreement on Conformity Assessment and Acceptance of Industrial Products, скорочено АСАА). Це одна з найважливіших можливостей для українських виробників, яка відкрилася із підписанням Угоди про Асоціацію Україна-ЄС.
Промисловий безвіз дозволить українським експортерам та виробникам маркувати свою продукцію європейським знаком відповідності (РЄ) та вільно продавати її на ринках Євросоюзу без додаткової сертифікації та перевірок. Експортерам не потрібна спеціальна сертифікація в ЄС – процедуру можна буде пройти в Україні. Все це має спростити експорт української продукції до Євросоюзу. Як мінімум, скоротить час проходження митниці та усуне бюрократичну тяганину. Як максимум уніфікація збільшить доступ на багатий європейський ринок.
Угода про Асоціацію з ЄС була підписана у 2014 р., остаточно вона набула чинності у 2017 р., а промислового безвізу досі немає. Виявляється, для таких благ потрібно виконати велику роботу, та ще й за умов серйозного захисту внутрішнього ринку ЄС.
Євросоюз захищає свій ринок
Торгівля із Євросоюзом займає велику частку в українському експорті. За даними Держстату, за 10 місяців 2021 р. Україна експортувала товарів на $54,5 млрд, їх експорт до Євросоюзу займає $22 млрд (40,3%).
Однак важливо звернути увагу на структуру експорту до ЄС. Більшу частину тут займає сировинна та аграрна продукція. За даними Представництва України в ЄС, за підсумками 2020 р. основними категоріями українського експорту до Євросоюзу були чорні метали (13,5%), електричні машини (11,9%), жири та олії (9,9%), зернові культури ( 9,6%), руди та шлаки (7,8%), насіння та плоди олійних рослин (6,7%), деревина та вироби з неї (5,3%), меблі (3,5%). Як бачимо, високотехнологічної продукції з великою додатковою вартістю тут небагато. Але саме для неї актуальний промисловий безвіз.
Під нього потрапляє продукція, зазначена у Додатку до Угоди про Асоціацію. Її 27 видів: машинобудування, медичне обладнання, засоби індивідуального захисту, упакування тощо.
Пріоритетними галузями товарів для промислового безвізу урядом визначено низьковольтне електричне обладнання, електромагнітну сумісність обладнання та машини. Саме у цих трьох секторах проводиться комплексний процес з промислового безвізу. Передбачається, що після успіху у цьому напрямі ця практика буде поширена і на інші галузі промисловості.
У листопаді 2021 р. заступник міністра економіки та торговий представник України Тарас Качка розповів, що Україна завершила перші два етапи оціночних перевірок Євросоюзу, необхідних для промислового безвізу, і на початку 2022 р. має розпочати третій. Усього таких етапів вісім.
На перших двох етапах оцінювалися стандартизація та метрологія. На третьому етапі буде розглянуто сферу оцінки відповідності та акредитації, а саме – перевірку роботи українських лабораторій. Також звірялася відповідність українського європейського законодавства.
Як бачимо, у цій роботі не пройдено навіть половини шляху, офіційні переговори ще не розпочиналися. Сертифікація є одним із способів захисту внутрішнього ринку крім мит, квот, податків, зборів, санкцій, тим більше, коли світ схильний до різного роду криз. Поки Україна працюватиме у напрямі промислового безвізу, в ЄС можуть з’явитися нові стандарти, до яких Україні також потрібно буде пристосовуватися, що займе час, і докладені зусилля будуть нівельовані.
“Євросоюз завжди сповідував принцип на перший погляд прозорої конкуренції, але сприяв своїм учасникам, – каже економічний експерт Growford Institute Валерій Клочок. – У цій частині я їх не засуджую. Ми повинні усвідомлювати, що просто так ЄС на свій ринок не допустить продуктів із високою доданою вартістю, які можуть вільно конкурувати з їх продукцією. Певна частка протекціонізму має бути скрізь”.
Згадаймо, наскільки різко Євросоюз відреагував на намір України ухвалити закон про локалізацію у 2020 р. Цей закон було прийнято у грудні 2021 р., але у варіанті, який не поширюється на країни ЄС. Отже, і у випадку промислового безвізу Євросоюз може бути не зацікавлений у появі на його ринку повноправного конкурента у вигляді українського виробника. А конкуренти для нього в Україні можуть знайтись, наприклад, в авіабудуванні чи двигунобудуванні. Навряд чи в Європі будуть дуже раді, якщо ця продукція пройде сертифікацію в Україні та спокійно поїде на захід. Отже, переговори про промислове безвіз може затягуватися протилежною стороною.
“Промисловому безвізу заважає небажання Євросоюзу отримувати конкурентів, – каже директор Інституту політичного аналізу та міжнародних досліджень Сергій Толстов. – Вони просто відкладатимуть переговори доти, доки питання не зникне саме по собі або не набудуть чинності екологічні правила, які дозволять довільно. режимі блокування будь-якого промислового імпорту в Європейський Союз”.
Інвестиції та корупційні ризики
З іншого боку, прогрес із промислового безвізу залежить і від дій української влади. Цей режим може принести інвестиції в українське виробництво і підніме якість товарів, але також необхідні внутрішні інвестиції – як у виробництво, так і в метрологію і стандартизацію. Тому саме недостатньо якісна та активна робота з української сторони можуть гальмувати запровадження промислового безвізу.
“Головна робота в цьому процесі – не переговори, а робота уряду та парламенту щодо впровадження виробничих стандартів Євросоюзу для виробництва української продукції, – вважає експерт-міжнародник Володимир Воля. – Переговори виконують лише якусь результуючу функцію в тому, що Євросоюз має підтвердити: українські стандарти відповідають стандартам Євросоюзу за тими чи іншими товарними позиціями”.
“Якщо у нас промислові підприємства не зможуть відповідати цим вимогам та нормам, а тут має бути дотація держави на зміну технологічних процесів, то, як не намагайтеся, ви не зможете забезпечити відповідні стандарти та умови для виробництва товарів”, – каже Валерій Клочок.
Також промисловий безвіз посилить відповідальність за якість української продукції. Уявімо ситуацію, що продукція, що експортується, пройшла перевірку і отримала необхідне маркування в Україні, потім пройшла кордон і митницю, прибула в ЄС, і там виявилося, що товар не відповідає якості.
“Такий ризик існує, – каже Володимир Воля. – Коли західні партнери наголошують на необхідності боротьби з корупцією, йдеться про те, щоб зменшити корупційні ризики, у тому числі, у торговельних відносинах, а саме щодо видачі сертифікатів відповідності стандартів якості. Є такий ризик, що в країні, де є велика корупція, більша ймовірність того, що будуть якісь спроби отримати сертифікат, а продукція сертифікатам не відповідає, але безперешкодно потрапляє на територію Євросоюзу”.
Президент України Володимир Зеленський у жовтні 2021 р. заявив, що Україна прагне підписати промисловий безвіз на наступному саміті Україна-ЄС. Поки що ці плани виглядають надто оптимістичними. Чекати швидкого прогресу з промислового безвізу ми можемо. Втім, можна вести активнішу роботу на інших перспективних ринках.
