У 2017 р автогаз вийшов переможцем із сутички з бензином

Газа було спожито на 13% більше, ніж бензину, або 2806 млн л. Секрет простий – газ дешевше бензину більш ніж удвічі. У рейтингу моторних палив він поступається лише дизпалива. Якою буде вартість “народного” палива в подальшому? Багато в чому це буде залежати від стабільності постачання ринку.

Важливість автогазу (ЗВГ) для українців добре стала зрозуміла в серпні 2017 р Тоді через гостру нестачу цінники на заправках за лічені дні злетіли з 11,5 до 16 грн / л. Чимало газових колонок вперше в своїй історії зупинилися. Питання вийшов на рівень прем’єра.

Ця криза неабияк зіпсував річну статистику: у 2017-му ринок газу зріс на 8%, що досить скромно на тлі 25-30-відсоткових стрибків у 2015-2016 рр. І на сьогоднішній день ринок близький до насичення.

Але і такий обсяг – 1,5 млн т в рік – ще потрібно забезпечити. Тут події розгорталися так само захоплююче, як в хорошій лазні, – з спеки в холод і назад.

Доріг, але малий

Ще десять років тому Україна була нетто-експортером ЗВГ, а сьогодні роль українських виробників деградувала з ціноутворюючого гравця до постачальників окремих заправних мереж. На різкий попит на автогаз наші нафто- і газопереробні заводи (НПЗ і ГПЗ) відповіли … скороченням виробництва. У 2017 г. “Укргазвидобування” (УГД) утримала позиції попереднього року, в той час як “Укрнафта” недоотримала 14%. З 2010-го по 2017 р обидві компанії знизили випуск автогазу на 22 і 28% відповідно. У підсумку ціноутворення будується за імпортним паритету. Для виробника це золотий час, але стимулює це чомусь не всіх.

Державна “Укргазвидобування” всюди шукає сировину. “У 2018 році ми очікуємо збільшення видобутку природного газу і надходжень імпортної сировини на Яблунівська і Селещинський ГПЗ. Це дозволить переламати тенденцію падіння випуску ЗВГ”, – оптимістично налаштований директор з комерції УГД Сергій Федоренко. За його словами, є і плани по створенню нових виробництв, але це перспектива двох-трьох років.

Діаметрально протилежна ситуація в “Укрнафті”. Контрольний пакет тут належить “Нафтогазу України”, але де-факто всім керує група “Приват”. Видобуток нафти, газу, конденсату і, відповідно, випуск ЗВГ монотонно рухаються вниз. Перспектив зміни вектора не проглядається, особливо з огляду на 12-мільярдну заборгованість по податках.

Ще один український виробник, дітище нерівного шлюбу “Нафтогазу України” і “Привату” – Кременчуцький НПЗ. Уже кілька років поспіль “Укртатнафта” не звітує про обсяги випуску нафтопродуктів ні НАКу, ні міністерству, ні Нацкомісії з цінних паперів. Оціночно в 2017 р Кременчук наростив виробництво до 90 тис. Т ЗВГ, завдяки збільшенню переробки. Весь ресурс був реалізований в зростаючої мережі АГЗП “Привату”.

Чомусь не надихає “газовий” мейнстрім малих видобувачів. Потужності найбільшого з них – “Полтавської газонафтової компанії” (ПГНК, належить JKX Oil & Gas) – завантажені на третину. При потенціалі виробництва понад 35 тис. Т пропан-бутану в рік компанія видає 10 тис. Т. Видобуток вуглеводневої сировини прагне вниз, тому для підтримки випуску ЗВГ в 2018 р ПГНК планує почати переробку стороннього сировини.

Інші приватники ринку скрапленого газу – “Гео-Альянс” і Smart Energy – в 2017 р показали приріст, але в масштабах ринку це мізер. “Smart Energy може дати більше газу тільки на давальницькій сировині і за рахунок невеликої програми інтенсифікації. Завантаженість потужностей” Гео-Альянсу “також не дозволяє розраховувати на зростання випуску ЗВГ”, – вважає глава дослідницької компанії “Ньюфолк” Андрій Закревський.

Швейцарський … газ

Нестримне зростання українського ринку скрапленого газу був забезпечений за рахунок російських ресурсів.

Головна подія 2017 го – централізація всього російського експорту зрідженого газу в Україну. Федеральна служба експортного контролю РФ дала дозвіл на експорт тільки “Роснефти”. Однак кремлівський нафтогігант, розуміючи безперспективність своєї роботи в Україні, продав весь обсяг швейцарському трейдеру Proton Energy Group, який одночасно виступив і покупцем української мережі заправок “Роснефти”.

У квітні 2017-го Proton Energy перейшов на продаж ресурсу по терм-контрактами (довгі договори, які укладаються, як правило, на рік), сформувавши пул з півтора десятка провідних заправних мереж.

“У контрактах прописана формула ціни з прив’язкою до світових котирувань. Під час зльоту цін в серпні 2017 року ми продавали газ з поправкою +16 дол. / Т, тоді як у інших постачальників на спотовому ринку ресурс буквально летів по +200 дол. / т. Спокуса відмовитися від виконання зобов’язань був великий, але ми граємо в довгу “, – згадує комерційний директор” Глуск Україна “, дочірньої компанії Proton Energy, Сергій Остапець.

У минулому році швейцарський трейдер привіз близько 360 тис. Т ЗВГ, що склало близько 22% ринку. У цьому році обсяги збережуться. У жовтні 2017 почалися поставки в рамках нового річного договору, який сумарно передбачає поставку близько
43 тис. Т щомісячно. Серед покупців – майже всі найбільші роздрібні мережі: ОККО, WOG, “Автотранс”, “Авантаж”, “Центргазпостач”, GT Group, “БРСМ Нафта”, КЛО та інші. Це гарантує наявність палива і його ринкову ціну, що вельми важливо з огляду на події серпня 2017 го.

… тільки в профіль

Для білорусів Україна – найбажаніший ринок збуту. Беремо багато, платимо більше, ніж хто б то не був. Влітку минулого року сябри зняли свою порцію вершків.

“Перелякані мережевики з висохлими заправками готові були брати по будь-якій ціні.” Белоруснефть “продала терм-контракти на 2018 року з премією 25-32 дол. / Т, хоча раніше вона не перевищувала 15долл. / Т”, – говорить директор української трейдингової компанії, яка зуміла не піддатися ажіотажу.

Виробництво ЗВГ в Білорусі обіцяє рости. У 2017 р росіяни в черговий раз “виховували” “молодшого брата”, і той недорахувався 15% переробки нафти. Тепер все позаду, нафта є, і газу у білорусів буде більше.

Але не одним виробництвом відзначилися сусіди. Вони розіграли ще один свій коник – транзитний. Заслінка на шляху прямих поставок в Україну змусила багатьох наших продавців російського ЗВГ шукати обхідні шляхи. Потік пішов через Білорусь, а конкретно – через Вітебськ.

Тут міжнародний трейдер Vitol інвестував в перевалочний термінал “Трансекспедиція”. Пізніше тут же був запущений ще один пункт “Чесс Бел”. Уже відомо, що заточені на перевалку газу в Україну бази незабаром з’являться в Могилевської та Брестській областях. Навіть державна “Белоруснефть” заявила про готовність піти цим шляхом. Технологія проста: російський газ зливається в сховища, паспортізіруется як білоруський і відправляється в Україні.

У 2017 р з Вітебська прибуло понад 217 тис. Т російського газу з білоруським паспортом. Укупі з вищезазначеним прямим експортом з РФ це в точності нагадує рівень російських поставок в 2016 р – 784 тис. Т. Це половина ринку, і переоцінювати важливість вітебського “обвідного” каналу складно. Тому ринок дуже нервово реагує на періодично виникаючі чутки про бажання росіян перекрити цей шлюз.

“В кінці року були побоювання, що росіяни закриють транзит, зараз начебто вляглося”, – говорить представник одного з вітебських терміналів, який побажав залишитися інкогніто.

Старі і нові друзі

Рекордні ціни і зростаючі обсяги привернули увагу постачальників, які раніше в нашому напрямку і не дивилися. Виникли в переліку нових джерел газу Латвія, Польща, Угорщина, Єгипет, Алжир і Італія. З трьох останніх газ в Україну прийшов морським шляхом. Спочатку Чорноморськ, а потім і Одеса з Миколаєвом почали прийом танкерів з автогазом.

Море поки залишається невеликим, але на південних рубежах вельми впливовим каналом імпорту. Гострий дефіцит ресурсу змусив ринок сточувати гострі краї в схемах танкерних поставок в прискореному режимі.

“Відпрацьовані логістичні рішення дозволяють говорити про можливість наростити обсяги поставок через порти Чорноморськ і Одеса в Україну до 20 тис. Т протягом місяця з моменту виникнення форс-мажорних обставин або значною зміни тренда”, – говорить керівник GT Group Владислав Колодяжний. Ця компанія першою почала імпорт морських партій в 2016 р

Специфіка морських поставок – локальні періоди дешевизни “морського” газу щодо сухопутної альтернативи.

“Без форс-мажорів, на які був багатий 2017 р ймовірність арбітражних поставок з моря підвищується тільки в піковий період споживання – з липня по вересень, але все одно залишається вкрай низькою. Наприклад, зараз вартість морського ресурсу вище залізничних або автопоставок мінімум на 150 дол. / т, або на третину “, – зазначає В.Колодяжний.

Аналогічно розцінюють перспективи і в Польщі, яка є одним з найбільших ринків ЗВГ в Європі.

“Наш ринок працює як годинник, тут немає великих запасів. Сезонність у нас та ж, що і в Україні, тому ми не можемо переорієнтувати значні обсяги – нам потрібно забезпечувати свій ринок”, – розповів Марцін Завиша, член правління UNIMOT, одного з найбільших польських трейдерів.

Літні події повернули на ринок казахстанських постачальників, які залишили цей напрямок в 2013 р Першим активізувався “Спектр-Трейдинг”, який відправив за рік в Україні близько 21 тис. Т ЗВГ.

“Для спотових продажів (миттєва, що не запланована заздалегідь продаж. – А.К.) в Україні ми зарезервували близько 60 тис. Т на 2018 р Фактичний же обсяг буде залежати від цін, які запропонує ринок. Думаю, кілька місяців на рік Україна буде цікавим напрямком “, – повідомив представник Spectr Trading Зангара Кулакеев.

Але найпомітнішим і багатообіцяючим подією став вихід на український ринок “Тенгизшевройл” (ТШО), найбільшого виробника ЗВГ в Казахстані. Раніше компанія транспортувала газ через Одесу, а з вересня почала контрактувати з українськими трейдерами. “Довгі” договори на поставку ЗВГ в
2018 року вже підписали кілька великих компаній. Поки завозиться близько 10 тис. Т газу ТШО в місяць, але переговори тривають.

Чому прихід казахстанського гіганта так важливий для українського ринку? По-перше, це залізобетонна гарантія приходу ресурсу на ринок. По-друге, казахстанський газ вже прискорив конкуренцію на східному кордоні, що в довгостроковій перспективі має позначитися і на цінах.

***

У 2018 року Україна помітно збільшить обсяг прогнозованих поставок, яких так не вистачало влітку 2017 р Поставки по терм-контрактами з Росії, Білорусі та Казахстану вже бачаться на рівні 40-50% потреб українського ринку. Другу половину забезпечать українські заводи і “екзотичний” імпорт.

Разом з тим залежність від імпорту залишається критичною. Тому виключати ймовірність потрясінь (наприклад, в результаті чергової зміни експортної політики в країнах-постачальниках) також не доводиться. Втім, уроки літньої кризи 2017 р гравцями ринку добре вивчені, і розрахунки на поставку ресурсу з альтернативних джерел завжди лежать на столі.

Залиште коментар:

Ваш email не буде опубліковано.

Продовжуючи роботу на сайті, ви погоджуєтеся на використання файлів cookie. Детальніше

The cookie settings on this website are set to "allow cookies" to give you the best browsing experience possible. If you continue to use this website without changing your cookie settings or you click "Accept" below then you are consenting to this.

Close