Зміст
У страхуванні як особливому вигляді економічних та правових відносин існує своя термінологія. Кожен страховий термін виділяє характерні риси та зміст певної групи страхових відносин. Страхову термінологію можна умовно поділити на 3 групи.
Страхові поняття та терміни, що виражають найбільш загальні умови страхування
Страхування – являє собою відносини щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб при настанні певних подій (страхових випадків) за рахунок грошових фондів, що формуються із страхових внесків, що сплачуються ними ( страхових премій ). Таке визначення страхування дозволяє зробити висновок, що страхування — це економічні відносини, в яких беруть участь як мінімум дві сторони. У страхових відносинах може брати участь і більше сторін, якщо це обумовлюється в договорі страхування .
Страхувальники – юридичні або дієздатні фізичні особи, які уклали зі страховиками договори страхування або є страхувальниками через закон. Страхувальник укладає договір страхування, страхуючи свій власний інтерес або інтерес третьої сторони, сплачує для цього страхові премії (платежі, внески) та має право згідно із законом або за договором страхування отримати страхове відшкодування (компенсацію) у разі настання страхового випадку (події). Іноді страхувальник не є стороною, яка одержує страхове відшкодування. Страхове відшкодування іноді отримує третій бік.
Застрахований – фізична особа, на ім’я якої укладено договір особистого страхування. У договорі передбачається виплата страхового забезпечення при настанні певних подій, пов’язаних із життям (здоров’ям, працездатністю) цієї особи. Під час укладання індивідуального договору страхування застрахованим є страхувальник. При страхуванні працівників за рахунок підприємства застраховані не є страхувальниками, причому їх згоди на укладення договору страхування може не знадобитися.
Вигодонабувач – фізична або юридична особа, яка отримує страхове відшкодування, але не є страхувальником або застрахованою. В особистому страхуванні вигодонабувачем зазвичай є особа, призначена застрахованою для отримання страхової суми у разі своєї смерті. У майновому страхуванні вигодонабувачем може бути будь-який власник, якщо майно, що належить йому, застраховано іншою особою на його користь. Наприклад, орендар укладає договір страхування, тобто. є страхувальником майна, зданого йому у найм чи інший вид користування. Одержувачем страхового відшкодування за таким договором, тобто. вигодонабувачем, може бути власник майна.
Страховиками визнаються юридичні особи будь-якої організаційно-правової форми, передбаченої законодавством, створені для здійснення страхової діяльності та які отримали в установленому порядку ліцензію на провадження страхової діяльності. Предметом безпосередньої діяльності страховиків не може бути виробнича, торговельно-посередницька та банківська діяльність . Таким чином, страховики — це особливі суб’єкти підприємницької діяльності, які мають такі характерні ознаки:
- наявність у даних суб’єктів статусу юридичної особи;
- цільове створення ведення страхової діяльності;
- провадження зазначеної діяльності тільки у разі наявного на те спеціального дозволу – ліцензії.
Страховий агент – фізична або юридична особа, що діє від імені страховика та за його дорученням відповідно до наданих повноважень.
Страховий брокер – юридична або фізична особа, зареєстрована в установленому порядку як підприємця, яка здійснює посередницьку діяльність зі страхування від свого імені на підставі доручень страхувальника або страховика. За кордоном страховий брокер, як правило, виступає на стороні страхувальника, даючи йому консультації з приводу того, як і де краще застрахувати його ризики, а також укладаючи на його доручення договори страхування.
Об’єктами страхування можуть бути майнові інтереси, що не суперечать законодавству:
- пов’язані з життям, здоров’ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням страхувальника або застрахованої особи;
- пов’язані із володінням, користуванням, розпорядженням майном;
- пов’язані з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особи або майну фізичних чи юридичних осіб.
Страхові терміни, пов’язані із процесом формування страхового фонду
Страхова вартість – дійсна, фактична вартість об’єкта для цілей страхування. Це термін майнового страхування, коли як об’єкт страхування виступають матеріальні цінності.
Страхова сума – визначена договором страхування або встановлена законом грошова сума, виходячи з якої встановлюються розміри страхового внеску та страхової виплати . При страхуванні майна страхова сума неспроможна перевищувати його дійсної вартості на даний момент укладання договору ( страхової вартості ). Сторони не можуть оскаржувати страхову вартість майна, визначену у договорі страхування, за винятком випадків, коли страховик доведе, що він був навмисно введений в оману страхувальником.
Якщо страхова сума, визначена договором страхування, перевищує страхову вартість майна, він є недійсним через закон у тій частині страхової суми, яка перевищує дійсну вартість майна на момент укладення договору.
Страхова відповідальність ( страхове покриття ) – обов’язок страховика виплатити страхове відшкодування при обумовлених наслідках страхових випадків, що відбулися. Основу страхової відповідальності становить встановлений умовами страхування перелік конкретних страхових випадків, що визначає обсяг страхової ответственности.
Страхове свідоцтво – документ, що засвідчує факт страхування майна чи особистого страхування. Іноді, а в міжнародній практиці завжди його називають страховим полісом . За законом поліс повинен містити найменування документа, найменування, юридичну адресу та банківські реквізити страховика, повне найменування або прізвище, ім’я та по батькові страхувальника та його адресу, зазначення об’єкта страхування, розмір страхової суми, вказівки страхового ризику, розмір страхового внеску, строки та порядок його внесення, термін дії договору, порядок зміни та припинення договору, інші умови за згодою сторін, у тому числі доповнення до правил страхування або виключення з них, підпису сторін.
Страховий тариф – виражена у грошових одиницях ставка страхового внеску з одиниці страхової суми або відсоткова ставка від сукупної страхової суми. Вона служить на формування страхового фонду . У спеціальній літературі тариф називається також тарифною брутто-ставкою , яка, у свою чергу, складається з нетто-ставки та навантаження.
Страховий внесок (страховий платіж) – загальна плата із сукупної страхової суми. У міжнародному страхуванні називається страховою премією. Визначається множенням страхового тарифу у відсотках на сукупну страхову суму, поділену на 100. Страховий внесок може сплачуватись на виплат або одноразово згідно з умовами страхування.
Строк страхування – період часу, протягом якого застраховані об’єкти страхування. Визначається законом чи договором. Строк страхування може відрізнятися від дії страхування, що починається з набрання договором страхування чинності після сплати першого страхового внеску, тобто. дія страхування може бути меншою за термін страхування.
Страхові терміни, пов’язані із витрачанням коштів страхового фонду
Страховий ризик – передбачувана подія, на випадок настання якої здійснюється страхування. Ризик має можливість його наступу, тобто. це випадкова подія, яка може статися, а може й не статися.
Страховий випадок — подія або сукупність подій, що відбулася, передбачені договором страхування або законом, з настанням якого виникає обов’язок страховика зробити страхову виплату за відшкодування збитків страхувальнику або третій особі. Ознаки та перелік страхових випадків визначено у правилах страхування. При страховому випадку з майном страхова виплата провадиться у вигляді страхового відшкодування, при страховому випадку з особистістю страхувальника або застрахованого — у вигляді страхового забезпечення.
Страхові збитки – вартість повністю загиблого або знеціненої частини пошкодженого майна за страховою оцінкою .
Страхове відшкодування – належна до виплати страхувальнику частина або повна сума збитків, заподіяних застрахованому майну. Страхове відшкодування може бути рівним або менше страхової суми. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямої шкоди застрахованому майну за страхового випадку, якщо договором страхування не передбачено виплату страхового відшкодування у визначеній сумі.
