Інвестиційний проект як основа капіталовкладень

Інвестиційний проект – це програма заходів, за допомогою яких здійснюються ефективні капітальні вкладення для отримання прибутку . Різноманітність інвестиційних об’єктів досить велика. Вони різняться за тривалістю та обсягом фінансових ресурсів , масштабами тощо. Однак кожен інвестиційний проект складається з чотирьох однакових елементів:

1. розрахунковий період – період реалізації проекту;
2. чисті інвестиції – обсяг витрат;
3. грошовий потік – чистий грошовий потік від діяльності;
4. ліквідаційна вартість – вимога та вилучення капіталу наприкінці терміну економічного життя інвестицій.

Необхідність розгляду цього проекту залежить від співвідношення цих чотирьох елементів.

Необхідна інформація, заздалегідь підготовлена ​​для ухвалення рішення, є першочерговим завданням інвестиційного проекту. Її основним методом є математично побудована схема наслідків ухвалення відповідних рішень. За цією схемою ми дивимося, чи достатньо інвестицій для даного економічного суб’єкта, особливо вплив на його поточний і перспективний фінансовий стан .

Перед прийняттям управлінських рішень слід провести стадію планування чи проектування, яка завершиться розробкою інвестиційного проекту.

В інвестиційному проекті міститься перелік оцінок та показників його ефективності за весь період існування — від стадії розробки до повного завершення. Загальні відомості про проект повинні включати:

1. напрямок проектованого виробництва, склад продукції, що виробляється;
2. відомості про розміщення виробництва;
3. інформацію про особливості технології та зміст споживаних ресурсів, систему реалізації продукції, що виробляється.

Такий проект супроводжується документацією, затвердженою в установленому порядку стандартами (нормативами та правилами).

Інвестиційний проект супроводжується також описом дій, що послідовно виконуються на практиці, за термінами здійснення інвестицій. Ця частина документації є детально розробленим бізнес-планом.фірми з розгорнутими характеристиками проекту, обґрунтуванням його тривалості, особливостей реалізації, джерел і напрямів грошових потоків та ін. , всі види платежів фірми, зокрема капітальні вкладення, ліквідаційні витрати на стадії завершення проекту, витрати на збільшення оборотних коштів (у тому числі в амортизаційні фонди), виробничі витрати, податкові платежі, заробітну плату та ін.

Баланс проекту – це сальдо грошового потоку за інвестиційним проектом, що оцінюється різницею між приходом і витратою коштів як на кожному тимчасовому відрізку здійснення інвестиційного проекту, так і в цілому. Також у проектних матеріалах має міститися вся інформація про його характеристики як технічні, так і технологічні та організаційні. Повинні бути зазначені його учасники (у тому числі акціонери, кредитори) та наведена попередня оцінка реалізованості інвестиційного проекту, обов’язково з урахуванням невизначеності та потенційних ризиків .

Момент приведення може збігтися з моменту початку відліку часу. При цьому дисконтування сприймається як приведення до всіх моментів часу.

Також слід враховувати непрямий вплив інвестиційного проекту на діяльність підприємства, наприклад: збільшення виплачуваних податків зі збільшенням обсягу продажу чи транспортних витрат.

Існують і протилежні випадки: наприклад, зростання амортизаційних відрахувань при інвестуванні в основні засоби, що неодмінно призведе до зниження податкових виплат.

Тимчасовий принцип – це співвідношення грошових потоків із тимчасовою шкалою. Для проведення інвестиційного аналізу проекту важливо знати, коли відбуватимуться ті чи інші грошові виплати чи надходження.

Заснований на припущеннях, цей принцип можна знайти з розрахунку терміну окупності проекту . Але простий розрахунок терміну окупності не дає повної інформації про привабливість проекту.

При ухваленні інвестором рішення про якесь будівництво або закупівлю обладнання виникає необхідність порівняння капітальних витрат, які належить зробити зараз, з доходами, які будуть принесені в майбутньому. Для того щоб провести подібне зіставлення, підприємству потрібно знати, скільки майбутні доходи оцінюються сьогодні і який їх розмір буде надалі.

Відповісти на ці питання можна, застосовуючи тимчасову концепцію вартості грошей. При аналізі інвестиційних проектів використовуються інтегральні величини несинхронних витрат і результатів. Порівнювані показники відносяться до різного часу, тому ключовою проблемою є проблема їхньої сумісності.

Загалом нерівноцінність різночасних витрат і результатів з будь-якої фінансової операції зазвичай проявляється в тому, що отримання доходу сьогодні вважається кращим, ніж отримання доходу завтра, а витрати сьогодні менш переважними, ніж витрати завтра.

Прислів’я «час — гроші» відповідає нашому часу, тому створено зручні моделі та алгоритми, що дозволяють привести суми доходів та витрат, що відносяться до різних часових періодів, у порівнянні.

Усі складові інвестиційного проекту можуть бути виражені у грошовій оцінці.

Існує ряд значень грошових потоків, що описують здійснення інвестиційного проекту. Грошовий потік інвестиційного проекту складається з таких основних елементів:

1. податки ;
2. виручка від продукції ;
3. виробничі витрати;
4. Інвестиційні витрати.

Після завершення інвестиційного та початку операційного періоду величина грошового потоку, як правило, стає позитивною.

Розробка інвестиційного проекту

Інвестиційний цикл починається задовго до початку дій, передбачених проектом, і закінчується набагато пізніше за його завершення. У цьому сенсі поняття «інвестиційного циклу» значно ширше понять «життєвий цикл проекту» та «цикл капіталовкладень».

Можна виділити дві фази інвестиційного циклу.

1. Передінвестиційна фаза. Її не можна визначити точно лише приблизно. На цьому етапі проекту розробляються маркетингові дослідження , вибір постачальників сировини та обладнання. Ведуться переговори з майбутніми постачальниками, проводиться юридична реєстрація підприємства, оформлення контрактів тощо, наприкінці передінвестиційної фази має бути представлений розгорнутий бізнес-план інвестиційного проекту.

На інвестиційній фазі здійснюється інвестування. При інвестиційній фазі розвитку проекту робляться такі дії, як: закупівля обладнання, будівництво та інше, що вимагають набагато більших витрат і мають незворотний характер.

За наступних фаз проект ще не в змозі забезпечити свій розвиток за рахунок власних коштів.

На цьому етапі формуються постійні активи підприємства, виробляються витрати на підвищення кваліфікації персоналу та проведення рекламних компаній .

2. Експлуатаційна фаза – починається з моменту приведення в дію основного обладнання, придбання нерухомості та ін.

На цій фазі починається запуск у дію підприємства, виробництво продукції чи надання послуг.

Тривалість цієї фази позначається загальної характеристиці проекту. Чим вона довша, тим більша сукупна величина доходу. Загальним визначенням терміну життя проекту є суттєвість грошових доходів з погляду учасника проекту.

Обов’язково потрібне проведення банківської експертизи для надання кредиту . Тривалість терміну життя проекту співпадатиме зі строком погашення заборгованості, подальша доля інвестицій позикодавця не цікавитиме.

Експлуатаційну фазу можна розділити на 2 види:

• інвестиційну (проектування, договір, підряд, будівництво);
• виробничу (фаза господарську діяльність підприємства)».

Кожна з цих фаз, своєю чергою, підрозділяється на етапи.

За наявними оцінками вартість робіт на передінвестиційній фазі для малих проектів — 1–3%, а для великих — 0,2–1% загальної вартості інвестицій.

Практично всі комерційні організації у тому чи іншою мірою пов’язані з інвестиційної діяльністю, отже, із здійсненням інвестиційних проектів. Ухвалення інвестиційних рішень ускладнюється низкою факторів:

1. вид інвестицій;
2. вартість інвестиційного проекту;
3. множинність доступних проектів;
4. обмеженість фінансових ресурсів для інвестування;
5. ризик, що з прийняттям інвестиційних рішень.

Причини, що зумовлюють необхідність реалізації інвестиційних проектів, можна умовно поділити на три види:

1. оновлення наявної матеріально-технічної бази;
2. нарощування обсягів виробничої діяльності;
3. освоєння нових видів діяльності.

Часто рішення мають прийматися за умов, коли є низка альтернативних чи взаємовиключних проектів, т. е. виникає необхідність зробити вибір однієї чи кількох проектів, виходячи з якихось формалізованих критеріях. У вітчизняній та зарубіжній практиці відомий ряд формалізованих методів, розрахунки за допомогою яких можуть служити для ухвалення рішення щодо інвестиційних проектів. Якогось універсального методу, придатного всім випадків життя, немає.

Закінченням здійснення проекту може бути:

• введення в дію об’єктів, початок їх експлуатації та використання результатів реалізації проекту;
• переведення персоналу, який виконав проект, на іншу роботу;
• досягнення у результаті реалізації проекту заданих цілей;
• початок робіт із внесення до проекту серйозних змін, не передбачених первісним задумом;
• виведення об’єктів проекту з експлуатації.

Класифікація інвестиційних проектів

Аналіз інвестиційних проектів має ґрунтуватися на їхній класифікації. Класифікувати інвестиційні проекти можна залежно від обраного критерію. З погляду управління інвестиційними проектами класифікація може бути представлена ​​за такими підставами:

1. за масштабністю (наприклад, малі чи мегапроекти);
2. за термінами виконання (наприклад, короткострокові проекти);
3. за якістю (бездефектні проекти);
4. за ресурсами (мультипроекти, проекти модульного будівництва);
5. міжнародні проекти;
6. спільні підприємства.

Мінімальна рентабельність проекту на кожному його етапі визначається виходячи з альтернативних можливостей вкладення коштів, наприклад, у державні цінні папери довгострокового характеру, а також виходячи з прибутковості за довгостроковими кредитами та низки інших позицій. За мінімальною рентабельністю проекти мають градацію, пов’язану з управлінням проектом у часі:

• у проекту можуть бути відсутні вимоги щодо норми прибутку, наприклад, у проектів, спрямованих на підвищення техніки безпеки, поліпшення умов праці тощо;
• проект спрямовано підтримку існуючих позицій компанії над ринком чи просування ринку нової продукції (рентабельність лише на рівні вкладень у банківські депозити);
• проект, метою якого є оновлення основних фондів або розвиток ринку (рентабельність має перевищувати відсотки за банківськими кредитами);
• проект, що має на меті скорочення витрат виробництва (рентабельність вища за рентабельність конкурентів у середньому по галузі);
• проект націлений збільшення масштабів виробництва (рентабельність з переваг економії на масштабах виробництва);
• ризиковані проекти, пов’язані зі зміною технології організації нових сфер діяльності (дуже висока рентабельність, виходячи з ризику втрати коштів).

Методи управління інвестиційними проектами

За останні роки теорія та практика управління проектами збагатилися різноманітними методами кількісної оцінки впливу організаційних та виробничих факторів на результати діяльності всіх учасників інвестиційного проекту, що дозволяють знайти близькі до оптимальних рішень.

Найчастіше використовуються математичні методи, основу яких лежать моделі дослідження операцій, саме: кореляційно-регресійний аналіз, математичне моделювання і програмування, метод експертних оцінок тощо. Математичні моделі дозволяють знайти різні суттєві показники ефективності проекту. При цьому для керування одним проектом можна використовувати декілька різних інформаційних та оптимізаційних моделей.

Вид та структура моделей визначаються завданнями управління проектом та наявністю достовірної інформації для отримання надійних рішень. Залежно від способу відображення причинно-наслідкових зв’язків та вимог практики управління проектом всі математичні моделі можна поділити на детерміновані та стохастичні.

Моделі, в яких значення змінних передбачаються наперед заданими при жорстких зв’язках і умовно достовірними, прийнято називати детермінованими .

Серед них за ступенем математичної абстракції чи згладженості значень змінних можна виділити два типи економіко-математичних структур: складні та спрощені.

Складні економіко-математичні моделі дають точніші результати, але вимагають великого обсягу вихідної інформації та спеціального програмного забезпечення. Обмеженість часу, що відводиться на підготовку та прийняття рішень взагалі та в системах управління проектом особливо, перешкоджає широкому застосуванню цих моделей. Тому у практиці управління проектами найчастіше використовуються досить прості моделі.

Особливе місце займають мережеві моделі (графіки), які є графоаналітичними, що дозволяє в наочній формі описувати весь виробничий процес: від зародження ідеї проекту до його реалізації.

Зазвичай, реалізація детермінованого підходи до моделювання аналізу та прийняття рішень передбачає, з одного боку, отримання однозначного рішення, з другого — уточнення цих рішень шляхом введення елемента випадковості у термінах теорії ймовірності. Останнє дає можливість оцінити наслідки непередбачених збоїв, наприклад, зрив термінів проектування чи будівництва будівель та споруд, намічених затвердженим раніше планом. При цьому математичне моделювання детермінованих процесів стає окремим випадком застосування стохастичних, імовірнісних підходів.