Ризики та страховий захист у зовнішньоекономічній діяльності

В основі страхування лежить поняття ризику як випадкової події, що призводить до збитків . Ризик це щось таке, що може статися, а може і не статися. Це гіпотетична можливість заподіяння шкоди. Будь-який конкретний ризик, наприклад ризик пожежі, є лише можливість настання несприятливої ​​події, скажімо, займання застрахованих будівель.

Поняття ризику, страхування ризиків

Ризик – це об’єктивне явище в будь-якій людській діяльності, що опосередковується безліччю окремих, відокремлених ризиків. Його сутність можна розглядати в різних аспектах. Ризик піддається виміру математичним шляхом за допомогою теорії ймовірності та закону великих чисел.

Найбільших збитків зазнають ризики, сутність яких залишається не пізнаною людиною, а тому особливу важливість мають збір, звернення та аналіз інформації про різні несприятливі явища, виявлення загальних тенденцій, наукове передбачення ризику.

Фактор ризику та необхідність покриття можливої ​​шкоди, спричиненої його проявом, зумовили потребу у страхуванні . Страхування дозволяє убезпечити від випадковостей будь-яку людську діяльність у процесі пізнання природи та суспільства. Ризик у страхуванні набуває особливого сенсу.

По-перше, ризик — це конкретне явище чи сукупність явищ, у разі настання яких із раніше сформованого страхового фонду здійснюють виплати у натурально-речовій чи грошовій формі.

По-друге, ризик пов’язаний із конкретним застрахованим об’єктом . Подія чи сукупність подій не розглядаються об’єктивно, їх необхідно співвідносити з прийнятим страхування об’єктом, де реалізується ризик.

По-третє, ризик пов’язаний із ймовірністю загибелі чи пошкодження об’єкта, прийнятого страхування. Імовірність виступає як міра об’єктивної можливості настання несприятливої ​​події чи сукупності подій. Імовірність, що дорівнює нулю, вказує на неможливість настання події. Імовірність, рівна одиниці, дає 100% гарантію настання події.

Таким чином, об’єктом страхування є не страхова подія, а ризик. Отже, ризик — це випадкова подія, яка настає всупереч волі людини. Він реалізується у вигляді випадкових подій чи явищ, щодо яких виникають страхові відносини.

При спостереженні досить великої кількості об’єктів, схильних до впливу одного й того ж ризику в той самий період часу, виявляється закономірність настання випадкових подій. Чим більша вибірка спостережень, тим більша випадковість наближається до достовірного результату (достовірної закономірності).

У практичній діяльності неможливо передбачити настання певної події в рамках спостережуваної сукупності. У міру збільшення кількості подій, що становлять вибірку, очікується підвищення достовірності емпіричної ймовірності.

Страховим ризиком називають математично виражену ймовірність виникнення збитків у результаті заздалегідь обумовленої несприятливої ​​події, яка може бути розрахована на основі статистичних даних із досить високою точністю.

Види страхових ризиків

Виділяють такі види страхових ризиків :

• ризик частоти страхових випадків, що відображає ймовірність того, що число фактичних страхових випадків відрізнятиметься від передбачуваного;
• ризик розміру страхового відшкодування , що характеризує ймовірність того, що збитки від настання страхового випадку перевищать заздалегідь передбачувану величину;
• фінансовий ризик , що відображає ймовірність зміни сум, отриманих від інвестування премій протягом періоду між отриманням премії та оплатою страхового відшкодування. Він включає ризик невідповідності періодів та ризик ліквідності ;
• ризик розвитку страхового випадку – різнобічна категорія. Відноситься головним чином зміну суми зобов’язання страховика після закінчення терміну дії договору. Такі зміни можуть бути спричинені такими причинами:
  • затримкою виявлення страхового випадку, що настав протягом терміну дії договору;
  • збільшенням розміру виплат порівняно з спочатку очікуваним;
  • тим, що суд може дати своє тлумачення відповідальності страховика, що відрізняється від передбачуваного договором;
  • іншими факторами, які можуть змінити спочатку певну величину, відведену страховиком виробництва страхових виплат.

Страховая статистика

Страховий процес базується на даних страхової статистики , яка представляє показники в натуральному та вартісному вираженні, що відображають реалізацію страхового захисту , а також на аналізі узагальнень за типовими та масовими страховими операціями . Основні показники страхової статистики:

• кількість об’єктів страхування;
• кількість страхових подій;
• кількість постраждалих об’єктів внаслідок страхових подій;
• сума зібраних страхових платежів;
• сума виплаченого страхового відшкодування;
• сукупна страхова сума за всіма застрахованими об’єктами;
• сукупна страхова сума за всіма пошкодженими об’єктами.

Страховики, періодично здійснюючи аналіз показників страхової статистики, виявляють фактори, що негативно або позитивно впливають на їх роботу, та вживають заходів щодо підвищення рентабельності страхових операцій .

Перелік страхових ризиків становить обсяг страхової відповідальності за договором страхування . Його висловлюють страховою сумою договору. Ціна ризику в грошах становить тарифну ставку, зазвичай розраховується на 100 грошових одиниць страхової суми або у відсотках (проміле) до абсолютної величини.

Важливим питанням у страхуванні ризиків є їхня оцінка. Фінансування ризиків шляхом страхування передбачає можливість їх кількісної оцінки. Для оцінки ризику необхідно визначити очікувану величину шкоди та ймовірність її наступу, або частоту шкоди.

Імовірність, або частота, збитків оцінюється найчастіше на основі статистичних даних про кількість випадків збитків на сукупність об’єктів, схильних до цього ризику.

Імовірнісний характер подій, що страхуються, визначає можливість відхилення фактичної статистики збитків від очікуваної. Розкид чи ступінь мінливості можливих результатів оцінюються показниками дисперсії, стандартного відхилення та варіації.

Співвідношення між частотою та величиною шкоди може бути різним для різних ризиків. Найчастіше зустрічаються два типи їхнього поєднання.

1. Ризики, що характеризуються відносно високою частотою та невеликими розмірами збитків. Це ризики втрат чи знищення майна, виробничого травматизму тощо.
2. Поєднання низької частоти та значної величини збитків (авіаційні та морські катастрофи). Їхня ймовірність незначна, а збиток дуже високий.

Ризики як розподіл ймовірностей збитків можуть передаватися між суб’єктами господарювання. Передача ризику страхування називається трансфертом ризику, тобто. це передача розподілу збитків від страхувальника до страхової компанії . За договором страховик зобов’язаний забезпечити страхувальнику певні страхові послуги , які перебувають у зобов’язанні відшкодування точно визначених збитків.

У цьому ризик, застрахований за договором страхування, по-різному розглядається страховиком і страхувальником. Для страховика це ймовірнісний розподіл збитків, який повністю або частково відшкодовується страховими виплатами, для страхувальника – ймовірнісний розподіл виплат зі страхування. Причому настання збитків у кожному даному випадку невідомо ні страховику, ні страхувальнику, тобто. є випадковою подією. Невідомість щодо настання шкоди може стосуватися самого факту настання, часу настання та/або величини шкоди.

Страховий захист та управління ризиками

Оскільки ризики реально загрожують як окремим суб’єктам, і їхнім сукупностям, включаючи людство загалом, об’єктивно постає завдання розробити та реалізувати заходи, створені задля зниження негативні наслідки їхнього впливу. Сукупність таких заходів називають страховим захистом.

Страховий захист – це сукупність заходів, спрямованих на вивчення небезпеки настання несприятливих випадкових подій, зниження ймовірності їх настання, зменшення розмірів шкоди, що завдаються ними, подолання негативних наслідків їх впливу і відшкодування втрат, які вони завдають.

В останні кілька десятків років все більшого поширення у світі набуває такого виду діяльності, що вперше з’явився в США на початку 1960-х рр., як управління ризиками.

Управління ризиками ( ризик-менеджмент ) – Це система заходів, основною метою яких є організація захисту підприємницької діяльності від негативних фінансових наслідків, непередбачених подій або несприятливих обставин. Управління ризиками є результатом практичного використання у діяльності підприємств та організацій принципів страхового захисту у сучасних умовах з метою мінімізації збитків, що завдаються різними випадковостями.

Основними передумовами розвитку управління ризиками є:

• укрупнення масштабів бізнесу та розширення його географічних рамок;
• використання дорогих видів техніки;
• поява нових чинників ризику, що загрожують підприємницької діяльності.

Розвиток діяльності з управління ризиками йде у напрямку від найбільших і складних видів бізнесу до менших і складніших, оскільки чим більша фірма, тим складніше, не володіючи професійними знаннями, захищатися від різних ризиків. Але поступово така діяльність поширюється на дедалі ширше коло підприємств та організацій.

Організаційно діяльність з управління ризиками може бути побудована двома способами:

1. Усередині фірми створюється структурний підрозділ, до обов’язків якого входить здійснення діяльності, спрямованої на захист цієї фірми від різних ризиків.
2. Укладається договір з самостійними організаціями, що спеціалізуються на управлінні ризиками своїх клієнтів (до їх кола входять деякі страхові брокери ).

Велике значення управління ризиками має підвищення рівня інформаційного забезпечення господарську діяльність. Як правило, рішення приймаються в умовах невизначеності економічного середовища та обмеженості інформації. Зробити точніший прогноз і тим самим знизити ризик можна лише володіючи повною та достовірною інформацією. Таким чином, інформація перетворюється на товар, а торгівля нею — на сферу підприємництва. У умовах важливим завданням менеджера є правильне визначення ціни інформації. При цьому необхідно зіставити можливі прибутки, які отримують від володіння інформацією, та збитки, що виникають за її відсутності.

Діяльність з управління ризиками не є лише комерційною, вона може бути поширена і на некомерційний сектор, а також на сферу особистого життя громадян. Подорожчання та ускладнення видів майна, що використовується населенням у своєму приватному житті, а також ускладнення суспільних зв’язків між людьми, загострення проблем забезпечення свого добробуту у разі позбавлення можливостей трудитися не можуть не привести людей до думки, що їхнє приватне життя також потребує професійного захисту від ризиків . Проте сьогодні поняття «управління ризиками» ще не прийнято розповсюджувати на приватне життя людей.

Особливого значення у зовнішньоторговельній діяльності має страхування ризику неплатежу. Після Другої світової війни у ​​практиці міжнародної торгівлі значне місце займають постачання промислового устаткування, компенсаційні та інші експортно-імпортні угоди з урахуванням довгострокових кредитів. З метою гарантії погашення кредитів в обумовлені терміни кредитори здійснюють страхування експортних кредитів або ризику неплатежу . Страхування ризику неплатежу набуває все більшої актуальності в сучасних ринкових умовах, коли окремі підприємства та організації самостійно виходять на зовнішній ринок, встановлюють прямі комерційні зв’язки без достатнього знання своїх партнерів, умов торгівлі у відповідних країнах.

Страхування ризику неплатежу приватні страхові компанії, зазвичай, не проводять. Страхування експортних кредитів здійснюється спеціалізованими установами та товариствами, що зазвичай належать державі або в яких держава має контрольний пакет акцій.

Страхування підлягають збитки від несплати рахунків за поставлені товари та (або) надані послуги, що виникли протягом дії договору внаслідок настання страхового випадку. Страхування також поширюється на рахунки, виписані на товари та (або) послуги, які дійсно поставлені та (або) дійсно надані від імені та за рахунок страхувальника, прийняті покупцем та підлягають сплаті протягом строку, встановленого у договорі страхування.

Страхування не поширюється:

• на неустойки;
• договірні штрафи;
• відсотки за прострочення;
• відшкодування збитків щодо рекламації;
• курсові різниці, виписані на державні підприємства, організації та фірми;
• рахунки за експортними контрактами, для виконання яких відсутні необхідні ліцензії та (або) дозволи.

Не відшкодовуються також збитки, що були наслідком війни, військових дій, громадянської непокори, страйків, конфіскації, націоналізації, запровадження ліцензування, скасування експортної чи імпортної ліцензії, заборони чи обмеження переказів.

Страховим випадком вважається неплатоспроможність іноземного покупця, під якою розуміються такі події:

• відкриття судового провадження у справі про неспроможність іноземного покупця у зв’язку з відсутністю в нього майна;
• відкриття судового процесу щодо запобігання неспроможності;
• досягнення позасудового компромісу між іноземним покупцем та його кредиторами;
• безперспективність платежу з доведених сприятливих обставин.

Страховим випадком вважається також несплата застрахованого рахунку протягом шести місяців від дати закінчення строку платежу, встановленого у договорі страхування.

Для визначення розмірів збитків із суми неоплачених рахунків віднімаються:

• зустрічні вимоги іноземного покупця до страхувальника;
• доходи від різних видів забезпечення;
• всі надходження після настання страхового випадку, включаючи надходження від реалізації активів у ході судового провадження за часткою страхувальника.

Валютою страхування може бути будь-яка іноземна валюта, у якій виписуються рахунки іноземним покупцям. Страхова премія та страхове відшкодування оплачуються у тій валюті, у якій виписані рахунки.