Економічна ефективність інвестиційних проектів

Ефективність інвестиційних проектів має на увазі під собою відповідність проекту цілям та інтересам його учасників. Ефективне здійснення проектів збільшує вступає в повне розпорядження суспільства внутрішній валовий продукт , який ділиться між фірмами, банками, бюджетами різних рівнів, акціонерами та ін.

Види ефективності :

1. ефективність проекту загалом;
2. ефективність участі у проекті.

Ефективність проекту в цілому оцінюється для визначення можливої ​​привабливості проекту для майбутніх учасників і для пошуку джерел фінансування . Вона включає громадську (соціально-економічну) і комерційну ефективність проекту.

Показники суспільної ефективності — соціально-економічні наслідки створення інвестиційного проекту для всього суспільства (у тому числі як безпосередні витрати та результати проекту) та «зовнішні»: витрати та результати у суміжних секторах економіки, соціальні, екологічні та інші позаекономічні ефекти. У деяких випадках, коли ці ефекти є дуже значними, за відсутності документів може бути використана оцінка незалежних кваліфікованих експертів. Показники комерційної ефективності проекту враховують фінансові наслідки здійснення для учасника, який реалізує інвестиційний проект.

Показники ефективності проекту загалом з економічної точки зору характеризують технологічні, технічні та організаційні аспекти.

Ефективність участі у проекті полягає у зацікавленості в ньому всіх його учасників та реалізованості інвестиційного проекту. Ефективність участі у проекті має складатися з:

• ефективності участі підприємств у проекті;
• ефективності участі у проекті структур вищого рівня, ніж підприємств-учасників інвестиційного проекту;
• ефективність інвестування в акції підприємства;
• бюджетної ефективності інвестиційного проекту

Основні принципи ефективності :

1. розгляд проекту протягом усього його життєвого циклу до його припинення;
2. правильний розподіл грошових потоків, що включають усі пов’язані із здійсненням проекту грошові надходження та витрати за розрахунковий період з урахуванням можливостей використання різних валют;
3. сумісність різних проектів;
4. принцип позитивності та максимуму ефекту. З погляду інвестора, щоб інвестиційний проект було визнано ефективним, потрібно, щоб ефект реалізації проекту був із «плюсом»; при порівнянні кількох альтернатив інвестиційних проектів перевага має надаватися проекту з найбільшим значенням ефекту;
5. облік чинника часу. Оцінюючи ефективність проекту необхідно враховувати різні аспекти чинника часу, і навіть зміни у часі проекту та її економічного оточення; тимчасовий розрив між надходженням ресурсів чи виробництвом продукції та їх оплатою; нерівноцінність різночасних витрат або результатів (переважніше ранні результати і пізніші витрати);
6. облік лише майбутніх надходжень та витрат. При розрахунку показників ефективності потрібно враховувати лише надходження та витрати, що плануються в процесі здійснення проекту, включаючи витрати, пов’язані із залученням раніше утворених виробничих фондів, а також майбутні втрати, які викликані здійсненням проекту (наприклад, від припинення діючого виробництва у зв’язку зі створенням на нього місці нового);
7. облік усіх найістотніших наслідків проекту. Оцінюючи ефективності інвестиційного проекту треба враховувати всі наслідки його здійснення. Якщо їхній вплив на ефективність допускає кількісну оцінку, у випадках її слід провести. В інших випадках облік цього впливу має проводитись експертно;
8. облік учасників проекту, протиріччя їх інтересів та різних оцінок вартості капіталу;
9. поетапність оцінки. На різних етапах розробки та здійснення проекту (вибір схеми фінансування, обґрунтування інвестицій, економічний моніторинг) наново визначається його ефективність із різною глибиною опрацювання;
10. облік впливу ефективність інвестиційного проекту потреби у оборотному капіталі, необхідний роботи створюваних на етапах реалізації проекту виробничих фондів;
11. облік впливу інфляції (облік зміни ресурсів та ціни різні види продукції період реалізації проекту) і можливості використання кількох валют під час реалізації проекту;
12. облік (у кількісному вигляді) впливу ризиків та невизначеності, що супроводжують реалізацію проекту.

Обсяг вихідної інформації залежить від стадії проектування, де проводиться оцінка ефективності.

Вихідні відомості повинні включати:

1. мета проекту;
2. характер виробництва, загальні відомості про застосовувану технологію, вид виробленої продукції (робіт, послуг);
3. відомості про економічне оточення;
4. умови початку та завершення здійснення проекту, тривалість розрахункового періоду.

Перед здійсненням оцінки ефективності експертно перебуває суспільна значущість проекту. Суспільно значимими є народногосподарські, великомасштабні проекти.

На початковому етапі розраховуються показники ефективності проекту загалом. Метою етапу є створення необхідних умов для пошуку інвесторів та агрегована економічна оцінка проектних рішень.

Для локальних проектів оцінці підлягає лише їхня комерційна ефективність, у разі її прийнятності рекомендується безпосередньо переходити до наступного етапу оцінки.

Насамперед для суспільно значущих проектів оцінюється їхня громадська ефективність. За поганої суспільної ефективності такі проекти до реалізації не рекомендуються і не мають права претендувати на державну підтримку. За достатньої їхньої суспільної ефективності, оцінюється їхня комерційна ефективність. Якщо суспільно значущий інвестиційний проект має достатню комерційну ефективність, рекомендується розглянути можливість застосування різних форм його підтримки, що дозволяють підвищити його комерційну ефективність до необхідного рівня. Якщо умови та джерела фінансування вже відомі, оцінки комерційної ефективності проекту можна не проводити.

Після вироблення схеми фінансування здійснюється другий етап оцінки. На цьому етапі береться до уваги склад учасників та розраховується фінансова ефективність та реалізованість участі у проекті кожного з них (галузева та регіональна ефективність, бюджетна ефективність, ефективність участі у проекті акціонерів та окремих підприємств тощо).

При оцінці ефективності інвестицій для певних учасників проекту потрібна додаткова інформація про функції та склад цих учасників.

Для учасників, які одночасно виконують кілька різнорідних функцій у проекті (наприклад, інвесторів, які купують вироблену продукцію або надають позикові кошти), мають бути описані ці функції загалом. За тими учасниками, які на цьому етапі розрахунків вже визначені, потрібна інформація про їхній фінансовий стан та виробничий потенціал.

Виробничий потенціал підприємства розраховується величиною його виробничої потужності (краще у натуральній формі по кожному виду продукції), зносом та складом основного технічного обладнання, споруд та будівель, наявністю нематеріальних активів (патентів, ноу-хау , ліцензій), наявністю та професійно-кваліфікаційною структурою персоналу .

Коли у проекті передбачається створення нової фірми, необхідна попередньо зібрана інформація про її акціонерів і величину передбачуваного акціонерного капіталу. Тільки своїми функціями при реалізації проекту визначаються інші його учасники (наприклад, банк, що кредитує, орендодавець того чи іншого майна).

Відомості про економічне оточення проекту повинні включати:

1. прогнозну оцінку загального індексу інфляції та прогноз відносної або абсолютної зміни цін на деякі ресурси та продукти (послуги) на весь період реалізації проекту;
2. прогноз зміни обмінного курсу валюти або індексу внутрішньої інфляції іноземної валюти на весь час реалізації проекту (за попереднім та даним пунктами бажано формування різних сценаріїв прогнозу);
3. відомості про систему оподаткування .

Визначення прогнозних цін зазвичай виробляється послідовно, з темпів зростання цін кожному етапі. У деяких випадках динаміка прогнозованих цін визначається виходячи з необхідності зближення структури даних цін із структурою світових цін .

Джерелом зазначеної інформації є перспективні прогнози та плани органів державного управління у сфері економічної політики та фінансів, аналіз тенденції зміни цін та валютного курсу, аналіз структури цін на ресурси та продукти (послуги) у країні та у світі.

Інформація про систему оподаткування повинна містити насамперед більш розгорнутий перелік податків, акцизів, зборів, мит та інших аналогічних платежів (див. Податки та податкова система ).

Особлива увага має приділятись податкам, що регулюються регіональним законодавством (місцеві податки). По кожному виду податків необхідно навести такі відомості:

1. база оподаткування ;
2. ставка податку ;
3. періодичність виплат податку ( терміни сплати );
4. про пільги з податку (у частині, що належать до підприємств – учасників проекту;
5. розподіл податкових платежів між бюджетами різного рівня

Зазначена інформація наводиться за групами податків окремо, і платежі з них відбиваються у балансі підприємства по-різному.

Розрахунок показників комерційної ефективності інвестиційного проекту формується на таких засадах:

1. використовуються передбачені проектом (ринкові) поточні чи прогнозні ціни на матеріальні ресурси, продукти та послуги;
2. грошові потоки розраховуються у тих самих валютах, у яких проектом передбачається придбання ресурсів та оплата продукції;
3. заробітна плата включається до складу операційних витрат у розмірах, визначених проектом (з урахуванням відрахувань);
4. якщо проект передбачає одночасно і споживання, і виробництво деякої продукції (наприклад, виробництво та споживання комплектуючих виробів або обладнання), у розрахунку враховуються лише витрати на її виробництво, але не витрати на її придбання;
5. при розрахунку враховуються відрахування, податки, збори та інше, передбачені законодавством, зокрема відшкодування ПДВ за споживані ресурси, встановлені законом податкові пільги тощо;
6. якщо проектом передбачено повне або часткове зв’язування коштів (придбання цінних паперів, депонування та ін.), вкладення відповідних сум (у вигляді відтоку) враховується у грошових потоках від інвестиційної діяльності, а надходження (у вигляді припливу) – у грошових потоках від операційної діяльності ;
7. якщо проект передбачає одночасне здійснення кількох видів операційної діяльності, до уваги беруться витрати на кожному їх.

Як вихідні форми для розрахунку комерційної ефективності проекту рекомендуються таблиці:

1. звіту про прибутки та збитки;
2. грошових потоків із розрахунком показників ефективності.

Для побудови звіту про прибутки та збитки необхідно навести відомості про податкові виплати щодо кожного виду податків.

Як (необов’язкове) доповнення може наводитися також прогноз балансу пасивів та активів за стадіями розрахунку (таблиця балансового звіту).

У процесі розрахунку показників ефективності застосовуються два основні агрегати: сума надходжень та сума виплат.

З визначення, наведеного у методичних рекомендаціях Світового банку, сума надходжень — це сума вигод, отриманих результаті реалізації проекту, а сума виплат — сума витрат за реалізацію проекту.

У певних випадках можуть бути враховані інші надходження від інших видів діяльності, наприклад фінансових операцій з розміщення на депозит у банк вільних коштів. Тобто це такі виплати:

1. інвестиційні витрати, наприклад, витрати на будівництво заводу;
2. витрати на виробництво продукції (цегли);
3. податкові виплати;
4. Витрати обслуговування боргових зобов’язань, відсотки за кредитами.

Також можуть бути враховані витрати на проведення інших операцій, не пов’язаних з основним видом діяльності (наприклад, фінансових операцій із вільними фінансовими ресурсами). У переліку надходжень та виплат, незалежно від відсутності надходжень у вигляді власного (акціонерного) чи позикового капіталу, можуть бути виплати обслуговування боргу. Отримуючи кредит, підприємство фактично бере гроші в оренду, а відсотки це лише орендні платежі за користування грошовими коштами.

Статті надходжень та виплат, зроблених банком по відношенню до проекту:

1. надходження за виданими у проект кредитами у вигляді відсотків;
2. сум, виплачених банку як погашення боргу фірмою, що реалізує проект;
3. дивіденди від реалізації проекту (у разі придбання банком частини у проекті – пакету акцій компанії, що реалізує проект);
4. надходження коштів у разі реалізації банком своєї частини (акцій) проекту. Маються на увазі такі виплати:
   • витрати на прямі інвестиції у проект (у разі придбання акцій);
   • видані банком кредити;
   • витрати на обслуговування боргових зобов’язань банку із позикових коштів (плата за ресурси);
   • Витрати банку забезпечення діяльності, накладні витрати (в результаті оцінки всієї сукупності проектів банку).

Слід враховувати, що умови участі у проекті різних інвесторів можуть відрізнятися один від одного, наприклад банку, що дав кредит, та венчурного фонду, який купив пакет акцій.

Враховуючи ефективність участі кожного інвестора у проекті, необхідно індивідуально підходити до вибору статей виплат та надходжень, що використовуються у розрахунках, залежно від об’єкта оцінки.

Необхідно враховувати, що у процесі дисконтування вже враховується вартість капіталу (ресурсів у прикладі з банком).

У разі необов’язково брати до уваги суми, сплачувані банком обслуговування боргу.

З розглянутих показників кожен відбиває ефективність проекту з різних сторін, тому, оцінюючи будь-який проект, потрібно використовувати повну сукупність критеріїв.

У ході розгляду проектів перевагу потрібно віддавати тим, які мають вищі показники ефективності.

Тому для ухвалення рішення про фінансування проекту у вигляді визначальних показників ефективності необхідно використовувати значення, отримані під час розрахунку для еквівалента фінансового результату у твердій валюті.

Від тривалості проекту залежить значення більшості критеріїв. Для цього необхідно враховувати, для якого періоду вони були розраховані. Навіть найстабільніші грошові одиниці можна віднести до таких із певною частиною умовності.

Домовившись між собою про застосування деяких показників ефективності проекту та цілком певні методи їх розрахунку, фахівці, звичайно, мали на увазі, що одиниця виміру початкових даних та отриманих підсумків відповідатиме тій самій основній умові, а саме сталості. А також вона має бути загальноприйнятою грошовою одиницею, яку можна віднести до умовно стабільних.

Інвестувати необхідно таким чином, щоб від кожної вкладеної грошової одиниці доход був однаковим за кожною інвестиційною програмою. Якщо ж інвестиційні витрати розподіляються так, що збільшення корисності, одержуваної від здійснення однієї інвестиційної програми, менше, ніж від іншої, то кошти використовуються менш ефективно, ніж могли б.

Отже, корисність може бути збільшена за рахунок зменшення вкладень у проекти, які дають незначний дохід. Інвестор, який хоче максимально використовувати ресурси, що вкладаються, повинен перерозподіляти свої кошти саме таким чином і робити це доти, поки за всіма напрямками приріст корисності від вкладених інвестицій не стане однаковим.

Спосіб досягнення споживачами інвестицій найвищого ефекту від них полягає в тому, що вони повинні контролювати, щоб гранична корисність була за всіма інвестиційними програмами та проектами однакова.

Інвестиції повинні використовуватися так, щоб був однаковий граничний ефект для всіх проектів. Такий підхід має бути основою вибору економікою загалом, галуззю, підприємством між різними варіантами інвестиційних програм. У разі прямування всіх суб’єктів, що приймають рішення у народному господарстві, цим правилом сукупна корисність та обсяг виробництва будуть максимальними. Ігнорування цього становища призводить до стагнації виробництва, до спаду економічного зростання, глибокого економічного спаду.

Невикористання граничної корисності призводить до деформації структури інвестицій, які спрямовуються над самі прибуткові економічні галузі, найбільше задовольняють споживчі потреби населення, вибираються за зовсім іншим критерієм. Це і призводить до дуже деформованої структури економіки.

Щоб добробут став максимально високим, потрібно також, щоб інвестиційна діяльність відбувалася якомога гладкіше. Щоб органи влади, підприємства та громадяни могли приймати раціональні та правильні рішення про інвестиції, вони повинні мати доступ до інформації про витрати та наслідки свого вибору. Витрати збір інформації і процес підготовки до здійснення інвестиційного проекту мають бути дуже незначними. Що витрати, пов’язані з підготовкою інвестиційних програм, то з меншою ефективністю може організовуватися сам інвестиційний процес.

Економічні ресурси є обмеженими порівняно з потребами та бажаннями людей. Тому необхідно економно їх використати. Нестача ресурсів означає, що люди змушені вибирати, як споживати наявні кошти для того, щоб забезпечити найбільший ефект від їх використання.

Недостатність ресурсів також означає, що це має свою ціну, оскільки завжди є альтернативні витрати.

Щоб отримати найкращий ефект від наявних ресурсів, потрібно точно співвіднести прибуток і витрати. На рівні компанії або підприємства перевага, вигідність інвестицій розраховується таким чином, що керівництво рідко звертає увагу на деякі ефекти, крім тих, що безпосередньо відносяться до економіки компанії чи підприємства.

Тим часом у державних фінансових розрахунках розглядаються статті доходів та видатків, що включаються до державного бюджету.

Але макроекономічні наслідки рішень держави, підприємств, компаній та деяких громадян більші. Вони включають також аспекти, які не потрапляють прямо і безпосередньо до кінцевих розрахунків компанії або в дебет або кредит державного бюджету.

Звідси виникає необхідність розширювати межі аналізу наслідків тих чи інших інвестиційних рішень на стадії проекту, прогнозувати наслідки, передбачати подальший вплив на перебіг всього економічного процесу. Значенням ефективності інвестиційних вкладень є мінімальні витрати ресурсів транспортування і виробництво продукції результаті здійснення даних вкладень.

При розрахунку ефективності інвестування основні виробничі кошти також додаються витрати на освіту оборотних фондів. Крім прямих вкладень враховуються і супутні вкладення, що забезпечують запуск об’єкта в експлуатацію (лінії електропередач, під’їзні шляхи, інженерні мережі), і пов’язані — у розвиток виробництв, що забезпечують це виробництво об’єктами основних фондів, що безперервно відновлюються.

Ефективність інвестицій у часі неоднакова. Це виходить із відношення приросту капітальних вкладень до приросту національного доходу: що значніше це ставлення, то більше вписувалося капіталомісткість національного доходу, тим більше треба зробити додаткових інвестицій у розрахунку на одиницю приросту національного доходу. А це потребує найбільшої частки накопичення у національному доході.

Питання вибору обсягів та напрямів інвестицій є об’єктом великої кількості публікацій та різних обговорень. Причин великого інтересу до проблеми раціонального інвестування, що спостерігається останнім часом, можна назвати дещо.

Насамперед за умов початку ринкових форм організації виробництва дуже збільшилася відповідальність і ризик у справі використання інвестиційних ресурсів. Крім цього, у період ринкової економіки , у пору динамізації життя економіки збільшуються поодинокі обсяги інвестиційних вкладень.

Правильний вибір інвестиційних програм у таких умовах стає все більш відповідальною та складною справою. Слід сказати і про зміни, що відбуваються в технічному та органічному будові капіталу в справжню епоху інформаційних технологій. З прогресуючим розвитком та накопиченням техніки та науки зростає питома вага основного капіталу, збільшується технічна озброєність праці, зростають масштаби засобів праці та продуктивність. Усе це збільшує пов’язаність капіталу засобах праці, скорочує його маневреність.

У результаті зростає зацікавленість у правильному виборі масштабів та об’єктів інвестицій: занадто висока ставка у боротьбі отримання прибутку.

Перед економічною наукою стоїть питання пошуку критеріїв вибору вкрай вигідних інвестиційних проектів. Основним критерієм при цьому є досягнення максимального прибутку . Поруч із прямою вигодою, одержуваної нині, дедалі більше значення надається очікуваної вигоді.

Підлягають оцінці можливості витіснення з ринку конкурентів, визначаються вигоди від «вторинного ефекту», забезпечуваного розвитком подальших інвестицій та виробництва, тобто. вигоди, що виходять за межі окремо взятої компанії чи підприємства. Чим більше підприємство, корпорація, що більше капітал, що вони мають, то більше в них можливостей поруч із інвестиціями, різко приносять велику прибуток, здійснювати вкладення, під час що у майбутньому очікується значні прибыли. Доходи та витрати поточного моменту часу нерівноцінні майбутнім. Тому необхідний їхній порівняння.

У ринкових умовах будь-який капітал, що вкладається у фірму чи підприємство, визначається як зайнятий, яким потрібно виплачувати відсоток. Навіть якщо підприємець вкладає власний капітал, він, щоб не бути в збитку, повинен враховувати у своїх витратах відсоток на капітал, не менший за той, який міг би бути отриманий, за умови що буде наданий комусь у довгостроковий кредит.

Цей відсоток зазвичай є основою при створенні в ринкових умовах компаній та інших об’єктів, порівнянні варіантів та виборі вигіднішого з них.

Крім відсотка, що є хіба що «ціну капіталу», враховується і можливість отримання прибутку, підприємницького доходу. Тут багато що залежить від певних умов виробництва: постачання сировини, енергії та палива, наявності забезпеченого збуту, ступеня використання робочої сили.

При розрахунку найвигідніших інвестицій у межах підприємства чи компанії, їх керівництво вдається до різних способів розрахунку. Насправді велика кількість окремих суб’єктів господарську діяльність часто застосовують дуже грубі підрахунки, засновані на досвіді, припущеннях, припущеннях, відомостях про дії конкурентів тощо.

Небагато фірм використовують систематичні способи розрахунку. Це зазвичай великі фірми, які мають штат фахівців і кращу інформацію. У завдання перших входить розвиток техніки, вивчення кон’юнктури ринку тощо. Якщо проект задовольнятиме всім критеріям оцінки економічної ефективності, він може бути прийнятий.